У Львові вже більш як півроку ремонтують вулицю Наукову

Якось минулого року в грудні, коли на розі Наукової і Тролейбусної ще стояла, хоч і добряче потріпана вітром, табличка, не полінувалася вийти з дому і сфотографувати. Принаймні для історії. На тій табличці виконавці обіцяли провести капітальний ремонт вул. Наукової до 14 грудня.
Рух на парній стороні вулиці став жвавіший, тому в магазини і в інших справах намагалися ходити по непарні, ремонтованій стороні. Там можна було поспостерігати за роботами, оглянути техніку, подивуватися, чому ж це по закритій вулиці гасають машини...
13 грудня непарну сторону Наукової відкрили для транспорту. Так, впоралися вчасно, але лише з половиною вулиці. А то й менше: там бордюрчики на частині вулиці доставляли цілу зиму, а обіцяний у статті вище "технічний тротуар" не завершений і досі.

Приблизно 15 грудня впав сніг, так що очікувати продовження ремонту не доводилось.
З одного боку машини їздили новою дорогою, з другого - обминали ями, які поутворювалися після того, як більш-менш здорове покриття було здерте.

Протягом зими фірма кілька разів намагалася відновити роботи, але щоразу чудова до того часу погода негайно змінювалася на хляпанину зі снігом, як тільки "Балтом Україна" (?) починав якийсь рух.
Зрештою, сніг таки зійшов. На місцях, де мали з’явитися "технічні тротуари", лежала мокра жовта глина, а щебінь, яким засипали величезні ями на парній стороні дороги, вперто розлітався з-під коліс авто на різні боки. Цікаво, скільки машин цього щебеню таким чином порозкидали по місті?
А весна радісно пробуджувала місто від холодної дрімоти. Ось уже на наших розкішних липах почали набухати бруньки... Але що це?! Під отруйне дзижчання якихось непроханих дроворубів липи почали хилитися і ронити гілля... Деякі, здорові і сильні дерева зрізали під корінь, а ті, що почали були вже минулого року гинути, тільки підстригли.
Біля всього цього поралися дядьки в зелених курточках, які слабо йшли на контакт, а зрештою на питання: „Чому зрізали липи?” відповідали: „А я що, знаю? Мені сказали...” Один таки спромігся пояснити: „Там карман буде, щоб маршрутки заїжджали... Тільки далі”. Лишалося тільки чекати, коли цей рейвах скінчиться, щоб стало зрозуміло, де садити нові дерева, і вірити, що понищені липи відживуть, бо поки істота не мертва цілком, вона таки сильніша за людину.
Аж одного пізнього вечора, повертаючись з центру, побачила двох дядьків у якихось інших курточках, які завзято копали яму на моріжку. Здивувалася і підійшла запитатися: невже дерева садитимуть? Щасливим тоном, який зраджував людину, переконану в тому, що робить величезну добру справу для людства, один відповів: „Ні, це для дорожніх знаків яма!”
І знаки з’явились. Вони просто перекривали парну сторону Наукової. Вже без жодних обіцянок завершити капітальний ремонт, без термінів робіт і без координат виконавців. Просто цеглина.
Другого дня через наше подвір’я почався жвавий рух. Водії лаялись, сигналили, але таки їхали — один за одним, цілісінький день. Був Великий Четвер. У Великий Четвер у Львові хтось затіяв ремонтувати вулицю...
Очевидно, що ні того дня, ні наступного, ані на сам Великдень ніхто нічого не ремонтував. Єдине, що змінилося, — ями, з яких вилітали камінчики, вкрили звичайним шаром асфальту.
Хитромудрі „місцеві” і не дуже місцеві водії швидко второпали, як минати бетонні перешкоди на дорозі. Заїжджали на самому розі, під світлофором на тротуар і попри колишній магазин „Катерина” (теперішні „Меблі”) і овочевий кіоск викочувалися на дорогу в двір. Скоро вони виявили, що на тій стежині можна навіть влаштувати „двосторонній рух”. М’якенький весняний ґрунт швидко не витримав несподіваного навантаження, так що ані асфальтованої доріжки, ані зеленого моріжка на розі Наукової і Тролейбусної скоро не стало.
Цікаво, яка фірма і чиїм коштом збирається ці доріжки ремонтувати?..
Найсмішніше було, коли якась інша, явно не „наворочена” фірма без новітніх технологій взялася ремонтувати і Тролейбусну в тому ж кутку. Страшно уявити, скільки смаковитих чоловічих прокльонів полетіло на голови цих майстрів, дурної влади і пана мера за цей ремонт. Тим завзятим робітникам я також була примудрилася поставити, як на мене, цілком логічне запитання: чи поставили вони попередження про свій ремонт хоча б на Стрийській і на Володимира Великого, щоб всі ці водії знали, що нема сенсу сюди їхати. У відповідь мені пробурчали щось нерозбірливе, а в очах можна було прочитати тільки подив: невже таких, як я, ще й випускають з психлікарні?
Сьогодні 18 червня. Наукову закрили 17 квітня і не збираються ані ремонтувати, ані відкривати такою, яка є. Водії, правда, якось відсунули один бетонний блок і тепер пропихаються у щілину в перешкоді, а далі вільно собі їздять порожньою дорогою.
Боюся, питання про те, скільки це ще триватиме, виявиться таким же безглуздим... Та й кому його адресувати? Тут вже ніби ніхто й не причетний до цього епохального ремонту. Жодних „турків”, „чехів”, „словаків”, „македонців” нема, щоб їх питати (та й не було ніколи, не вірте, люди, тим байкам!) Може, вже й "Балтом Україна" не існує — закрили за якісь махінації? А може, зметикували, що передові технології заміни комунікації під новим дорожнім полотном не спрацюють на сокільницько-скнилівецьких болотах? Хто зна...
Тільки от скоро наш мер знову буде звітувати про бурхливу діяльність з реконструкції міста. І про ремонт Наукової напевно прозвітує. Бадьоро і впевнено. А що?

Ольга Свідзинська

P.S. Ось довідалась з повідомлень в інтернеті, що продовження епопеї слід очікувати в серпні. Разом з там в шаленому плані реконструкції міста ремонт практично всіх суміжних вулиць, і він також задуманий у 2009 році... То може, таки варто відкрити трасу?

P.P.S. Днями на непрацюючому світлофорі біля ВАМу постукались машини. Валялися уламки фар і ще чогось. 24 липня на тому ж місці, на світлофорі, лежав парубок з розбитою головою... Поки я з’їздила на Любінську, зайшла в банк і повернулася (загалом 40 хв.), хлопця вже забрала швидка, аДАІшники закривали просмик на праву частину Наукової і міряли метри до місця, де лежав парубок.
Говорила з ДАІшником. Сказав, що включати світлофори — то не від них залежить, а від міськради. "Ви собі й так можете йти по переходу..." Мені стало дуже цікаво — чи пробував він по тих переходах пройти, тільки без форми.