вівторок, 6 липня 2010 р.

Подусільна


Затишне, мальовниче село в куточку Львівщини (за ним є ще тільки хутір Рівня). На південь - Івано-Франківська область, Рогатинщина, на схід - Тернопільська область, Бережанщина. Колись село належало до Рогатинського повіту. А найголовніше - колись воно було багате і свідоме. А що ж зараз?
Більшість зафіксованих на фото хат - незамешкані (за даними Вікіпедії, в селі зараз 316 осіб). Одних власники повмирали, інших - виїхали до міст чи містечок, ще інших - не знати куди поділися. До одних господарі вряди-годи приїжджають, інших - вже й забули дорогу до рідного села. Наш провідник був із тих, хто не міг пізнати, де ж то фіртка на його обійстя. "А як не знайдете, де та фіртка?" - "Як не знайду? Я ж тут виріс!"
В селі подія вкрай неординарна: з’явилися "чужі". Одні просто пильно оглядають, інші перешіптуються, ще інші зупиняють і твердо кажуть: "Я вас не знаю". Це імператив: мусиш представитися, пояснити, хто ти, звідки і яким чином забрів сюди проти ночі. Обов’язкова деталь - назвати чітко ім’я і прізвище людини, до якої ви приїхали.
Очевидно, люди в селі живуть - просто мені так хотілося зафіксувати руїни. Про руїни вам можуть розказати все: і про долю та характер покійного господаря (із заздрістю підкреслять, який то господар був), і про недбалість його дітей (при тому злорадіють: а він нам усе впоминав, що ми не так господаримо, - от його діти й наробили). Наш напівтверезий провідник зі здивуванням констатує: "В більшості хатів нема хлопів. Повмирали. Чого ті жінки такі живучі?" Напевно, тому, що жінки таки менше п’ють горілки...
Про колишнє багатство села свідчать різні речі. Хати старі, але добротно муровані. Господарські споруди - з доброї цегли. У всіх на подвір’ях стоять австрійські помпи - такі, як оце у Львові колись були (здається, не сфотографувала). На кожному обійсті - великі стайні, з переділами, до кожного переділу окремі двері - то означає, що вся худоба трималася осібно і що худоби тої було багато.
Якщо добре пошукати, можна знайти інформацію, що з села Подусільної шестеро осіб були вояками УСС; 1933 року четверо молодих мешканців села було арештовано польською владою. А найвизначнішим мешканцем села Подусільна був Василь Івахів, один із засновників УПА, підполковник УПА. Хоча в селі мене здивували твердженням, що Івахів в Подусільній не народився, а його батьки туди приїхали. Все може бути... Своєму герою селяни присвятили меморіяльний комплекс із пам’ятником в центрі. На горбочку, якщо дивитися з боку села, спочатку видно велику насипану могилу з хрестом і літерами "УПА", потім в кінці широкої галявини - пам’ятник Івахіву, а ще далі - капличка.


(далі буде)