неділю, 8 листопада 2009 р.

Про перспективи розвитку «Сокола»: роздуми на тлі пережитого

Напевно, мені саме тому надзвичайно важко оцінювати розвиток табору на «Соколі», що з цим місцем пов’язано багато особисто-сокровенного, глибоко пережитого і навіки закарбованого в серці. І від цього досвіду неможливо абстрагуватись, щоб поглянути зі сторони, з якоюсь долею об’єктивности на роки енергійної відбудови, часи змін директорів і перереєстрації статутів та фондів. Переконана, що кожен, для кого «Сокіл» став частиною існування, так само ніколи не зможе об’єктивно оцінити ані життя табору, ані своєї власної ролі в цьому житті.
Тож чи варто писати? Говорити щось, чого все одно не зможеш сказати вповні? Що додадуть чи віднімуть твої думки та враження, висловлені на папері? Думаю, варто. І не заради зайняття чиєїсь сторони в чиїйсь суперечці, а для того, щоб про «Сокіл» чули і пам’ятали.


понеділок, 17 серпня 2009 р.

Соловецькі відгуки

Нещодавно повернулась із Соловків. Враження різні, для їхнього викладу потрібно трохи часу. Тому поки що тільки розташувала в connect-і деякі фотографії (переглянути можна тут: http://connect.ua/album-177459). Майже повна добірка знімок на Пікасі: альбом http://picasaweb.google.com/triphilon/200908# і все, що має назву "Соловецька проща 2009".

четвер, 18 червня 2009 р.

У Львові вже більш як півроку ремонтують вулицю Наукову

Якось минулого року в грудні, коли на розі Наукової і Тролейбусної ще стояла, хоч і добряче потріпана вітром, табличка, не полінувалася вийти з дому і сфотографувати. Принаймні для історії. На тій табличці виконавці обіцяли провести капітальний ремонт вул. Наукової до 14 грудня.
Рух на парній стороні вулиці став жвавіший, тому в магазини і в інших справах намагалися ходити по непарні, ремонтованій стороні. Там можна було поспостерігати за роботами, оглянути техніку, подивуватися, чому ж це по закритій вулиці гасають машини...
13 грудня непарну сторону Наукової відкрили для транспорту. Так, впоралися вчасно, але лише з половиною вулиці. А то й менше: там бордюрчики на частині вулиці доставляли цілу зиму, а обіцяний у статті вище "технічний тротуар" не завершений і досі.

Приблизно 15 грудня впав сніг, так що очікувати продовження ремонту не доводилось.
З одного боку машини їздили новою дорогою, з другого - обминали ями, які поутворювалися після того, як більш-менш здорове покриття було здерте.

пʼятницю, 27 березня 2009 р.

Коли допомагати іншим?

Щороку в передріздвяний час в Україні активізуються всілякі допомогові акції. Одні громади до цього вже звикли, для інших це явище є новим, ще інші чекають з нетерпінням нагоди хоч якось стати корисними.
Проте все має свій кінець. Відгомонять свята, стихнуть голоси акторів, зникнуть скриньки для пожертв із крамниць, закінчаться красиво запаковані подарунки... І що ж? До нового Різдва? Але ж наші ближні, що потребують допомоги, не зникають одночасно з нашим ентузіазмом цю допомогу надавати!
Ні, я аж ніяк не хочу ствердити, що ми зовсім нічого не робимо протягом року. Існує, приміром, доволі „молода” акція „Скільки коштує любов?”, започаткована куренем «Степові відьми» у Дрогобичі та Львові, в рамках якої молоді добровольці щотижня (і навіть частіше!) відвідують діток в інтернаті, спілкуються з ними, проводять заняття та ігри. Або програма Марічки Артиш „Українська родина”. Пригадую, коли вона зароджувалася, серед різних елементів планувалося впровадити взаємодопомогу між родинами — не лише обмінюватися матеріальними засобами, а й надавати послуги одне одному (кожен щось та й вміє!). Програма давно завершилася, але Марічка не припиняє допомагати іншим...